Григорій Полянкер

/Files/images/Polyanker.jpgЄврейський письменник Гершл (Григорій) Полянкер народився 15 лютого 1911 року в багатодітній сім’ї бідного уманського ремісника, початкову освіту отримав в школі робітничої молоді. 17-річним юнаком переїхав до Києва, вступив на навчання до „фабзауч”, здобув професію, став робітником 4-ї київської взуттєвої фабрики, де в 1930 році його прийняли в ВКП(б).

Саме на ці роки припадає початок творчого шляху єврейського письменника Полянкера. В республіканській періодиці він надрукував ряд нарисів і оповідань, які склали основу першої його книги „Вугілля” (на мові ідиш). В 1934 році став одним з перших членів новоутвореного Союзу письменників СРСР. По-закінченні Київського педінституту (1935р.) Полянкер повністю віддав себе літературній праці. В довоєнні роки ним були написані повісті „Вугілля” та „Шойл із Бапілля”, книги оповідань „На тому березі”, „Від Дністра до Дунаю”, „Дядя Яша”, „Розлука”. В той же час він був редактором єврейського щомісячника „Советише литератур”.

/Files/images/72e46.jpgКоли розпочалась Велика Вітчизняна війна, Григорій Полянкер разом з багатьма іншими молодими літераторами України добровільно пішов на фронт і пройшов фронтовими весь нелегкий шлях від стін древнього Києва до переможеного фашистського лігва Берліна. Григорій Полянкер воював на Південному, Центральному, Першому і Другому Білоруських фронтах. За зразкове виконання завдань командування був нагороджений бойовими орденами і медалями. В його фронтовій біографії бій на Курській дузі і під Сталінградом, в Пінських болотах, участь в звільненні Варшави, форсування Одера, в боях на території Пруссії і Померанії, а також, штурм Берліна.

Проте ні труднощі війни, ні поранення, ні контузії не могли відволікти Полянкера від думки, що він письменник, єврейський письменник.

В перервах між боями в окопах Григорій Полянкер, інколи замість сну й відпочинку, писав репортажі, замітки, оповідання, і все це на маме-лошн для газети Єврейського антифашистського комітету „Ейнікайт” та для єврейських газет і журналів в інших країнах, знайомив читачів з подвигами на полях бою. Все було написане на ідиш і видане ще під час війни.

/Files/images/Pol.jpgВесну 1945 року Григорій Полянкер зустрів в Берліні. На куполі Рейхстагу розвивався прапор Перемоги. На обпалених стінах фашистської цитаделі з’явились тисячі автографів радянських солдатів, а на одній з колон на маме-лошн прізвище письменника Полянкера і слова: „Я прийшов сюди з Києва, щоб помститись за Бабин Яр”.

Демобілізувавшись в кінці травня 45-го, Полянкер повернувся до Києва, йому було присвоєно незабутнє право прийняти участь в Параді Перемоги на Червоній Площі в Москві 24 червня в 1945 році.

Але письменник не може залишатись за межею літературних справ, і незабаром Григорій Полянкер на пару з єврейським поетом Іциком Фефером вирішує створити літературно-художній альманах „Штерн”. Альманах був створений і Григорій Ісакович Полянкер став його головним редактором. В перші післявоєнні роки побачили світ його книги „Син Вітчизни” і „Шмайя-розбійник”, які були перекладені на мови народів СРСР.

Але насувались після жорстокого вбивства Соломона Міхоелса в Мінську в січні 1948 року грозові для єврейської культури роки: закривались єврейські школи і театри, спалювали єврейські книги, арештовували кращих представників національної науки, культури, літератури. Григорія Полянкера також не минула зла доля: 15 листопада 1951 року серед білого дня він був схоплений на вулиці біля свого будинку агентами МДБ, кинутий в пащу „чорного воронка” і відправлений в застінок. А в квартирі письменника в той самий час влаштували обшук, під час якого вилучили друкарську машинку з ідишським шрифтом, фронтові записні книжки, пачку облігацій Державного займу і тридцятитомне американське видання творів Шолом-Алейхема.

/Files/images/96bc6ab8b07a63704aecec9248c73c67.jpgВже на першому допиті Полянкеру висунули стандартний для тих років по-відношенню до діячів єврейської культури набір звинувачень: антирадянська діяльність, буржуазійний націоналізм, шпигунство на користь міжнародного імперіалізму. Пригадали йому все і особливо співпраця в часи війни з ЄАК і єврейськими виданнями за кордоном. Одинадцять місяців продовжувалось слідство, проте звинувачувачі не дістали ніяких доказів ворожої діяльності Полянкера.

Але на допомогу слідству прийшла „професійна експертиза”. Троє найнятих „спеціалістів”, зробивши аналіз творчості колеги, винесли вирок:„ Основна літературна продукція Полянкера пронизана антирадянською, національною ідеологією”. Учасник Параду Перемоги був засуджений на 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна. В жовтні 1952 року Полянкер опинився в Інті, за колючим дротом радянського концтабору недалеко від Воркути, де разом з іншими каторжанами автор книги „Вугілля” добував вугілля в умовах вічної мерзлоти.

Лише через півтора року після смерті „вождя всіх часів і народів” без яких то не було пояснень і вибачень Григорій Полянкер був звільнений.

Григорій Полянкер у післявоєнний час не раз приїздить до Умані, виступав на різних вечорах, зустрічах.

Його книги в наші дні досить відомі і їх вільно можна читати, взявши у бібліотеці. У нашій БФ №2 також є книги Григорія Полянкера: „Доля художника”, „Повернення з Пекла”, „Учитель з Меджибоша”, „Старий Сантос та його нащадки” та інші.

Якби світ мав більше таких людей, які творять на добро людства і пропагують дружбу між народами, як це робив Григорій Полянкер, то життя було б дійсно набагато краще.

Помер письменник 21 жовтня 1998 року в рідному Києві.

Гладка С. Л.

Кiлькiсть переглядiв: 1254