• Ви знаходитесь тут:

• Головна
• Краєзнавщина
• Поетичні голоси Уманщини
• Андрій Чужий

Чужий Андрій Антонович

Проходить із сім’ї бідного грабаря і наймички-кралі. Після закінчення Уманського двокласного училища працював телеграфістом, бібліотекарем, учителем.

З 1914 року працював два роки на станції Тальне. Тут відбувалися зустрічі з робітничою молоддю, розмови про війну і життя. Десь в затишному куточку над Гірським Тікичем чи в тінистому парку колективно читали Тараса Шевченка, Лесю Українку, І.Нечуй-Левицького, М.Коцюбинського, І.Франка.

Згодом письменник повертається до Умані, багато праці вкладає в створення в місті Єдиної Народної бібліотеки.

Вперше друкується 1921 року в альманасі «Семафор у майбутнє», згодом в газеті «Більшовик», в журналі «Нова генерація».

З 1926 року А.Чужий проживає у Москві і продовжує літературну творчість, співпрацює з українськими журналами «Глобус» та «Літературний ярмарок».

В грудні 1934 року Андрія Антоновича заарештували. Ніякі звинувачення не підтвердились, але це не завадило засудити його на 5 років і відправити до Карелії, а потім на Соловки. Сім’ю виселяють з Москви. І лише після смерті Сталіна (через 23 роки) Чужий отримав московську прописку в 1953 році.

В Москві наш земляк працював на будівництві столичного університету, вів активне громадське життя, виступав на літературних вечорах, писав нові твори. Та ніде не вдалося нічого надрукувати. Лише в 1968 році його твори з’явилися на сторінках журналу «Вітчизна» , а в 1970 році – у журналі «Жовтень» , в 1972:1980 – в альманасі «Поезія». Дуже радів уже 83-річний письменник виходу його першої і останньої книги «Поезії».

А.Чужий любив рідне місто. Жити довелося далеко, та завжди пам’ятав Умань, її людей, з якими провів дитячі та юнацькі роки. Про життя в місті на початку ХХ століття він яскраво розповідає в романі «Ведмідь полює за сонцем», який за життя поета так і не побачив світу. «Софіївці» присвячена поема «Давно нема ні Леся , ні Михайла, а голоси їх «Софіївка » береже й досі».

До останніх днів не дивлячись на перенесені в житті незгоди, він проніс світло любові до людини, до рідної землі, всього сущого на ній.

Вам здається – я Чужий,

це Вам лише здається,

а насправді – я Вам

близький-близький.

Рекомендована література:

1. Чужий А. Поезії .- К.,1980.

2. Усатенко М. На крилах мрій: [до 95-річчя від дня народження А.Чужого]//Уманська зоря .- 1992.-18 липня.

3. Підліснюк Т. Андрій Чужий: ім’я відоме й не відоме// Уманська зоря .-1997.-2 липня.